Початок співпраці «ЛДЛУ» з Джошуа Вонгом і його друзями з руху «Scholarism» співпав з надзвичайно важливою для всього Гонконгу подією: 10 квітня 2016 року Джошуа Вонг (19 років, очильник «Scholarism») і Натан Ло (22 роки, колишній генеральний секретар Федерації студентів Гонконгу) — лідери Революції парасольок — оголосили про об’єднання сил і створення політичної партії «Demosisto». Не дивно, що нашому Департаменту довелося нелегко у прагненні поговорити про вже презентований в Україні фільм Метью Торна «Уроки незгоди», а також про суспільно-політичні проблеми Азії та Європи: традиційно з Назаром Гульчаком ми протягом місяця вели жваві розмови з Джошуа, отримуючи кожного разу невелику, проте надзвичайно важливу долю інформації. Відверто кажучи, до вічної зайнятості Джошуа ми ставилися з величезною повагою: відразу після презентації своєї політичної партії, він полетів у США, де зустрічався зі студентами найкращих юридичних факультетів країни, представниками міжнародних правозахисних організацій, гонконгською діаспорою та китайськими дисидентами у екзилі. Втомлений, але заряджений вірою у власну справу, Джошуа приземлився у Гонконзі і відразу відписав нам про готовність продовжити розмову, однак зробити це нам судилося тільки на початку травня: активність «Demosisto» перед виборами і декілька кримінальних проваджень, розпочатих проти борців за демократію комуністичним режимом, вимагали максимальної присутності молодого Вонга.
І от після тривалої паузи, під стінами одного з судів Гонконгу, Джошуа Вонг, щиро вибачаючись за незручності, відповів на мої питання.
Ця розмова, на мою думку, мала історичний характер: мені як представнику громадянського суспільства України випала честь вперше репрезентувати наш народ у відносинах не просто з лідером Революції парасольок, але й одним з ключових фігур у сучасному політикумі Гонконгу, визнаного особистим ворогом тирана, Президента КНР — Сі Цзіньпіна.
АХ: Джошуа, розкажіть, будь ласка, як і чому Ви все ж таки заснували «Scholarism»?
ДВ: Я заснував «Scholarism» у 2011 році зокрема тому, що пекінський режим і гонконгський уряд сподівалися спотворити освітню програму для шкіл, змушуючи кожного студента Гонконгу прославляти Комуністичну партію Китаю: я хотів підтримати боротьбу за право на власне критичне мислення. Тоді ми розраховували знайти студентів для чинення опору системі, які б висловили свою незгоду, а також розповіли іншим людям і світові, що молодь також здатна боротися за власне майбуття.
АХ: А як функціонував рух «Scholarism»? (Прим.: у березні 2016 року Джошуа Вонг оголосив про припинення громадської ініціативи: це пов’язано з переходом усієї команди «Scholarism» на політичний рівень у складі «Demosisto».)
ДВ: Хм… ми мали 30 основних членів і понад 200 посередніх активістів, які також були учасниками руху. Також з нами працювала величезна кількість волонтерів, що виконували важку, рутинну роботу і слідкували за змінами державної політики у сфері шкільної освіти. Хоча, якщо говорити по правді, усе в «Scholarism» трималося на основних людях: Оскарі Лай (20 років, екс-речник «Scholarism»), Дереці Лам (активіст), мені тощо.
АХ: Ваша діяльність викликає величезну повагу! До речі, давно хотів спитати: як ви опинилися «на передовій» Революції парасольок? Чому вона врешті-решт трапилася?
ДВ: Дякую! На мою думку, вона трапилася через небажання Пекіну визнавати загальне виборе право для народу Гонконгу вже багато років (прим.: йдеться про посаду Голови адміністрації Гонконгу, який обирається голосами 1200 виборщиків у той час, коли населення країни становить понад 7 млн. осіб). Минув рік, а червоний уряд мовчить. Наразі ми продовжуємо боротьбу за загальне виборче право і Пекіну варто було б про це не забувати.
АХ: А як ви збираєтеся протистояти комуністичному режимові?
ДВ: Взагалі, боротьба з комуністичним режимом — реально важка річ. Ми завжди отримували протидію з боку уряду. Важкі спроби не завжди бували вдалими, ми робили усе, що могли, і зараз, незважаючи ні на що, намагаємося втримувати оптимістичні думки у голові. Залишається вірити, що одного дня ми зможемо укласти «мирову угоду» з Пекіном, яка буде відповідати й нашим інтересам, проте ми розуміємо, що боротьба проти комунізму триває вже дуже-дуже довго. Тому, навіть якщо ми і не досягли усіх очікуваних позитивних результатів під час Революції парасольок, ми всеодно продовжмо боротьбу проти комуністичної партії.
АХ: Виходить, Ви не вважаєте молодь переможцем у Революції парасольок?
ДВ: Як уже говорив, хоч ми і не досягли усього, чого бажали, я абсолютно переконаний, що Революція парасольок стала чудовою платформою для розбудови політичної свідомості гонконгців. Вона змусила весь світ побачити справжній стан речей у моїй країні. Зрозумійте: можливо, фактично ми не вибороли до кінця наші права і не здобули реальну перемогу, проте я щиро вважаю народ переможцем у цій Революції, оскільки вона дала змогу відродити давно втрачену політичну свідомість громадян.
АХ: У такому випадку, які Ваші прогнози на 2017 рік? (Прим.: рік виборів Голови адміністрації Гонконгу)
ДВ: Дуже прості. Цей рік стане вирішальним для нашого майбутнього.
АХ: Добре. То яке Ваше ставлення до КНР?
ДВ: Те, за що ми переживаємо найбільше — завершення «возз’єднання» КНР і Гонконгу (прим.: за угодою між Великою Британією і Китаєм у 2047 році комуністичний режим має поглинути демократичний Гонконг). Наразі ми усе ще різні, оскільки діє принцип «одна країна — дві системи». Однак наші побоювання щодо переходу до моделі «одна країна — одна система» актуальні вже сьогодні. Єдине, що ми можемо зробити для Гонконгу у цій ситуації — захистити право на демократичні вибори та в подальшому самовизначитися. Це — довготривала боротьба для нас. І я вірю, що у ній ми зможемо не тільки вистояти, але й просунутися вперед.
АХ: А якою Ви бачите позицію ідейних союзників у цій боротьбі: Китайською республіки (Тайвань), Макао, Тибету?
ДВ: Незалежно від того, чи це Тайвань, Макао або Тибет, ми усі зіштовхуємося із силою червоного Пекіну. Ми маємо об’єднатися з усіма активістами, що діють у цих різних місцях, оскільки у нас не лише спільні цілі, однак і спільний ворог. Саме тому надзвичайно важливо будувати солідарність наших громадських суспільств, зв’язуватися один з одним і єднатися заради нашої спільної перемоги!
АХ: Коли Ви говорите про спільну мету, маєте на увазі здобуття Незалежності? Чи думаєте Ви, що Гонконг зможе стати таким? Та і взагалі, яким Ви вбачаєте майбутнє Гонконгу?
ДВ: Я думаю, це може статися після кінця політики «одна країна — дві системи». Проте досить важко назвати точну дату, оскільки за конституційним положенням день «возз’єднання» має настати у 2047 році. Найбільш правильним буде оголосити референдум і у такий спосіб визначити майбутнє Гонконгу. Однак, я б назвав проголошення Незалежності лише одним з варіантів. На мою думку, питання постає у досягненні демократії: якщо китайський режим дозволить це зробити, ми зможемо подумати над «возз’єднанням». Але якщо цього не станеться, єдиним виходом залишиться здобувати Незалежність усіма можливими шляхами.
АХ: Чи розраховуєте Ви на підтримку азійських захисників демократії: Японії та Південної Кореї?
ДВ: Як на мене, і Японія, і Південна Корея розділяють з нами одну демократичну культуру. Цьогоріч я якраз почав співпрацювати з активістами японського руху «SEALDs» — «Students Emergency Action for Liberal Democracy», а також деякими студентськими організаціями з Південної Кореї. Більш того, я розраховую побудувати міцну систему співпраці між активістами Східної Азії для захисту прав людини і громадянина, свободі та демократії.
АХ: Якщо ми вже заговорили про світову політику, то яке Ваше ставлення до Європейського Союзу? Як оцінюєте міграційну кризу 2015-2016 років?
ДВ: Мені трохи важко відповісти на це питання, адже я все ж таки більше обізнаний у азійській політиці… проте я сподіваюся, що кожна держава, що потерпає від міграційної кризи, зможе збалансувати свої сили, досягаючи кінцевої мети, адже, на мою думку, допомога бідним і слабким є надзвичайно важливою, правильною річчю.
АХ: Дякую, Джошуа, за щирість. У мене є для Вас ще одне, надзвичайно важливе питання: що Ви думаєте про Революцію гідності в Україні, яка сталася у 2013-2014 роках?
ДВ: Українська революція дійсно надихнула Гонконг. Проте, на мою думку, у Гонконзі склалася трохи інакша ситуація, адже ми змогли завершити її за принципами миру та ненасилля, у той час, коли в Україні у 2013-2014 роках відбулася справжня революція — далеко не громадський рух, який був у нас… Я думаю, нема різниці чи це Гонконг, чи країна у серці Європи, — по суті, всі ми зіштовхуємося з паростками кривавого комуністичного, тоталітарного режиму. Сьогодні дійсність дозволяє нам ділитися досвідом, щоб разом піклуватися про долю демократії, допомагати один одному і врешті-решт знаходити найкращу стратегію боротьби за спільне майбуття. Я впевнений: скоро це буде надважливою задачею!
АХ: Красно дякую за підтримку! Можливо, Вам є що побажати українцям, що ведуть боротьбу за демократію?
ДВ: Я щиро сподіваюся, що українська молодь, як і молодь кожної країни у світі, не буде слабшати під тиском обставин. Йдучи шляхом боротьби за демократичне суспільство, ми можемо час від часу занепадати духом і здаватися, бо протистояння комуністичним, недемократичним режимам, скажу я Вам, — це дуже важко. Проте ми маємо бути сильними і завжди досягати мети. Це ціна, яку ми сплачуємо за щасливе майбутнє.
АХ: То Ваша найближча мета — відтворення політичної партії?
ДВ: Саме так. Взагалі-то «Demosisto» вже створена!
АХ: Розкажіть про політичні погляди членів партії!
ДВ: В першу чергу, ми відстоюємо ідею правової держави та принцип верховенства права. Також, звісно, ми боремося за демократію, захист прав людини і громадянина, право на самовизначення народу Гонконгу. Окрім цього ми виборюємо поліпшення трудового законодавства і працюємо над встановленням соціального добробуту. У подальшому ми сподіваємося звести нанівець дискримінацію в Гонконзі, а також здобути право на рівномірний розподіл доходів.
АХ: Наприкінці квітня ми провели покази фільму «Уроки незгоди» у Києві та Львові, у якому розповідається Ваша історія. Розкажіть, будь ласка, про співпрацю з Метью Торном і вашим досвідом під час роботи над стрічкою!
ДВ: Відверто кажучи, цей досвід добре мотивував мене почати турбуватися про ситуацію глобально. Я розумів: ми знімаємо документальний фільм, який вперше розкаже світові про ситуацію в Гонконзі. Мені б дуже хотілося, щоб люди у всьому світі знали, що Гонконг є не тільки глобальним фінансовим центром, — Гонконг — це місце, де живуть звичайні люди, які турбуються про власне майбутнє, про захист людських прав і демократію.
АХ: Ви стільки усього зробили за цей час… Поділіться секретом: як Ви поєднуєте навчання та соціальну активність? Часом Ваша діяльність є дуже ризикованою: як на це реагують близькі та друзі?
ДВ: Хах, це дійсно важко поєднувати! Часто сім’я та друзі дуже переживають за мене, але всеодно підтримують. Мені дуже пощастило мати таку величезну підтримку, якщо бути відвертим! Тому я можу більш-менш спокійно продовжувати академічну роботу, виконуючи свої обов’язки перед суспільством.
АХ: І останнє питання, яке ми вже ставили Метью Торну. Чи думали Ви коли-небудь відвідати Україну?
ДВ: Я ніколи не був в Україні, проте я сподіваюся, в майбутньому я зможу це зробити! Взагалі-то це було б прекрасно — почати посилено співпрацювати з вами. Я думаю, демократизація в Україні і те, як ви, друзі, боротися проти комуністичного минулого, стануть для нас надзвичайно важливим досвідом, яким ми обов’язково маємо обмінюватися! Я дуже розраховую на нашу подальшу кооперацію!
АХ: Повірте, ми розраховуємо на неї не менше! Дуже дякую за щиру розмову, Джошуа!
ДВ: І Вам величезне дякую!
