Беручи до уваги, що:
- У першій половині 2021 року кількість убитих і поранених серед цивільного населення в Афганістані досягло рекордного рівня. Особливо різке зростання числа жертв конфлікту спостерігається з травня, коли почалося виведення міжнародних збройних сил і активізувалися військові дії руху Талібан.
- За перші шість місяців 2021 року жертвами конфлікту в Афганістані стали 5183 мирних жителі: 1659 були вбиті й 3524 отримали поранення. Це на 47 відсотків більше у порівнянні з тим же періодом 2020 року.
- Серед жертв бойових дій багато жінок і дітей — їх число в першій половині 2021 року було найбільше за все півріччя, починаючи з 2009 року.
- У доповіді наголошується, що приблизно 64 відсотки убитих і поранених в Афганістані у 2021 році, — жертви насильства з боку антиурядових формувань. 39 відсотків постраждали від рук руху «Талібан», 25 відсотків — в результаті операцій проурядових сил. Ще 11 відсотків жертв загинули й отримали поранення у ході бойових дій і перестрілок, при яких важко встановити винних.
Посилаючись на основні положення Статуту Організації з безпеки та співробітництва у Європі, Загальну декларацію прав людини від 1948 року, Декларацію про принципи міжнародного права, основні засади Паризької хартії для нової Європи; Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, Міжнародний пакт про громадянські й політичні права.
Підтверджуючи прихильність правам людини й основних свобод, таким як право на життя, свобода слова, свобода віросповідання, рівність статей, соціальне і гуманітарне забезпечення, проголошені у Загальній декларації з прав людини.
Визнаючи, що зміни на політичному рівні й в області безпеки не дозволяють ефективно захищати права людини й ще більше обмежують можливості для повноцінного користування цими правами.
Нагадуючи, що Міжнародне гуманітарне право (МГП) або право збройних конфліктів – це галузь міжнародного права, норми й принципи якої обмежують застосування насильства під час збройних конфліктів, висуваючи такі вимоги: а) щадити тих, хто не бере або припинив брати безпосередню участь у воєнних діях; б) обмежувати насильство обсягом, необхідним для досягнення мети конфлікту, а вона може полягати (незалежно від причин, через які конфлікт розпочався) лише у тому, щоб послабити військовий потенціал супротивної сторони.
Враховуючи, що для захисту життя громадян країни, що опинилася в умовах військового конфлікту, а також для запобігання порушення їх прав потрібні узгоджені дії на національному, регіональному та міжнародному рівнях.
Визнаючи важливість взаємодії держав у межах міжурядового процесу й нагадуючи про те, що вона ґрунтується на консенсусі та спрямована на пошук шляхів підвищення ефективності здійснення норм міжнародного гуманітарного права.
Також нагадуючи, що всі заходи, які будуть вжиті задля покращення ситуації з дотримання основних прав та свобод людини, повинні бути гнучкими та ефективними, повинні відповідати всім нормам міжнародного права, і не повинні перешкоджати нинішнім стратегіям підтримки миру у світі.
Визнаючи необхідність міжнародної співпраці задля забезпечення доступу до медичних послуг у зонах конфліктів країн, які цього потребують, оскільки забезпечувати право доступу до охорони здоров‘я громадянам — прямий обов‘язок кожної країни.
Беручи до уваги, що доступ до охорони здоров'я є безумовним правом кожної людини, незалежно від її статі, раси, віку, національності, віросповідання та інших ознаками.
